Помешкання

Закинула нас доля на крайній Південь Південого острова.
Звідси здається що південніше лише станція "Академік Вернадський". Тож зараз живемо в ДанІдені (Dunedin) - невеликому місті тисяч так на 118, на березі океану та бухти, відібраних у пінгвінів та морських левів.
Ось доречі герб Отаго - обласним центром якого і являється Даніден. Можна навіть проводити якісь паралелі.

Перше більш-меньш постіне житло в нас таке:

Я не розумію чого, але тут люблять великі вікна і щоб їх було багато. Нє-є, я тоже це люблю, але не тоді коли на вулиці 10-12С  і вітрюган, а в приміщенні трошки тепліше і цупка тканина штор коливається на вітру.
 Так от,  квартира з однією спальнею, вітальнею, кухнею і санвузлом. Все це на другому поверсі будинку 1925 року. Власник мабуть тішить своє самолюбство і гордо іменує це житло як "затишна квартира в центрі міста в стилі арт-деко". В середині помешкання, як співається в одній не дуже відомій пісні "чістенько хотя і бєдно". Стіни свіжопофарбовані, в сіруватий колір, камин не працює, вікна мабуть ще з 1925 року рідні, як і сантехніка. Із сучасного - тільки хітпамп (Тепловий насос).
Цікава штука, прямо музейний експонат - cupboard. Це якби щось середнє між шафою та буфетом. Прикольне в ньому те, що дверцята в ньому відкриваються як і з кухні, так і з вітальні. Мабуть було зручно в ті часи.

Мабуть найбільша концентрація арт-деко в кухні, суміщеному санвузлі і ретро вимикачах ( у бабусі в мене схожий є один).

В принципі жити можна і непогано, тільки якщо звикнути що стіни з сусідкою фанерні, підлога благородно поскрипує під ногами, у ванній кімнаті повітря завжди свіже, а після душу всі стіни в конденсаті..... ну і просто ГРОМАДНИЙ мінус це два краника в умивальник і в мийку посуду. З одного кипяток, з другого дуже холодна. Виручає лише пробочка - просто заткнути дірочку і набрати водички потрошку з кожного крану, і вуаля!
А якщо серьозно то я дивуюсь наскільки добротно все це збудовано - пороги бетонні на вході пофарбовані і не потріскані і не полущені! На стінах так само нічого не відпадає, і в дворі чисто. Тут навіть сифон мідний під мийкою (підозрюю що служить він так само з 1925 року).

Ну і на виході - розрив шаблона. Ось це - вхідні двері.

Так просто і буденно. В наших краях міжкімнатні будуть більш неприступні чим тут вхідні. Доречі у сусіда з першого поверху  такі просто з вулиці дверцята.
Ну вцілому всьо.
Upd: Ну щоб бути зовсім  обєктивним то нам повезло по двом причинам:
1) що випадково у нас сонячна сторона і сонце світить (якщо нема хмар) увесь день = вдень тепло в квартирі;
 2) що арендуємо її до Нового Року.